Під цією загальною назвою мають на увазі всі ті рослини, які роблять повний цикл свого розвитку в один вегетаційний період, тобто з весни до осені. У цей проміжок часу вони встигають зійти з насінь, вирости, перецвісти, принести зрілі насіння й потім умерти. Крім того до літників зараховують і ті з так званих дворічних рослин, які при посіві рано навесні встигають досягти повного розвитку вже протягом першого літа, а також ті з багаторічних рослин, які розводять як однолітні з тієї причини, що турбота по перезимівлі їх у кімнатах або теплицях не винагороджує витрачену працю й час.

Взагалі для кімнат літники малопригодні, тому що ці трав'янисті рослини, іноді просто миловидні, що іноді ж вражають стрункістю росту й блиском різноманітних фарб, люблять повітря й сонце; у закритих приміщеннях вони ростуть погано, тоді як для саду й квітника це першорозрядні рослини. Деякі з літників, що мають чудові різновиди, що не відтворюються цілком константно з насінь і розмножують у садоводствах черешками, наприклад, що надзвичайно вдячно цвітуть вербени  і махрові петунії, вирощуються подекуди в горщиках і застосовуються для прикраси зовнішніх підвіконь. Дуже багато хто з літників досить придатний для посадки в балконні ящики. Такі ящики наповнюють або одними літниками, або упереміж з пеларгоніями, фуксіями, геліотропом й ін.

Деякі літники, що утворять ще маленькими сіянцями сильні, мало розгалужені коріння, погано переносять пересадження, і тому їх варто сіяти прямо в ящики. З таких рослин тільки одне, а саме резеда (Reseda odorata), застосовується для балконів. Ця рослина має кілька садових різновидів або сортів і цінується, як відомо, переважно за чудовий запах квітів.

Інші літники, що призначають для балкона, повинні бути посіяні самою провесною в плошки.

Згодом сіянці пікірують, а потім висаджують на призначене їм місце. Ранній посів необхідний для раннього цвітіння, а тому що більша частина літників походить із жарких країн, то вони не переносять нашої холодної весняної погоди, і тому посів роблять у напівтеплих парниках. Звичайно розведенням молодих літників, або так називаної «квіткової розсади», займаються професійні садівники, які мають можливість вести справу на раціональних початках і поставляти в належний для посадки час сильні пікірувані сіянці по вкрай дешевих цінах. Але тому що багатьом аматорам робить велику приємність самим виводити квіткову розсаду в кімнатах, то я даю тут для цього коротке наставляння.

У січні або лютому, тобто в той час, коли каталоги великих насінне-торгівцев уже вийдуть у світло, аматорові варто запастися потрібними йому насіннями. Посів роблять наприкінці лютого або в першій половині березня. При цьому керуються правилами, викладеними вище в главі «Посів і розсадження». Звичайно для посіву вживається піщаниста парникова земля, а посудом служать плошки або низькі дерев'яні ящики. Кожен сорт насінь висівається окремо; більші ящики розділяють із цією метою на клітини довільної величини за допомогою паличок, які кладуть на попередньо вирівняну й помірно обтиснуту поверхню землі.

Самі дрібні насіння, які не засипають  землею, як, наприклад, насіння лобелій, найкраще сіяти в окремі маленькі горщики. Посуд з посівом ставлять на підвіконня в не занадто теплій кімнаті й поливають із пульверизатора, спостерігаючи, щоб земля була постійно помірно волога. До появи сходів посів притіняють від сонячних променів газетними аркушами.

Якщо сіянці зійдуть настільки густо, що із самого початку будуть тіснити один одного, то їх необхідно прорідити; намагаються, звичайно, зберегти сильні рослинки й видаляють тільки найбільш слабкі. Сіянці не можуть довго залишатися в тій посуді, у якій зійшли; незабаром їх необхідно пересадити (пікірувати) у знову приготовлені горщики або ящики, що разом з тим сприяє більше рясному утворенню корінь. Таке розсадження надзвичайно кропітке й скрутне, якщо сходи дуже дрібні, і навпаки - досить легке, якщо сходи більші.

Із часом пікірувані сіянці привчають до повітря й сонця, тобто загартовують із метою одержати не худий, що витягнувся ріст, а сильний й усадистий. У травні, раніше або пізніше - дивлячись по погоді й клімату, приступають до посадки рослин у балконні ящики. Постачені гарним дренажем ящики наповнюють живильною, помірно обтиснутою землею, залишаючи лише необхідне місце для поливання. Кращий склад землі - чотири частини парникової, одна частина глинистої й півчастини піску, з домішкою невеликої кількості голубиного добрива або рогових обпилювань. Коли ящики приготовлені, беруть міцний піикировочний кілочок і виймають із його допомогою квіткову розсаду з посуду таким чином, щоб на коріннях рослинок по можливості залишалася стара земля, і саджають їх у ящики. Для кожного саджанця роблять кілочком ямку, притримують рослинку лівою рукою в прямому положенні й на такій висоті, щоб воно сиділо в землі до нижніх листів; потім знову кілочком же або просто правою рукою ретельно зашпаровують ямку. Таким способом висаджують один сіянець за іншим, поки ящик не наповниться, після чого його сильно поливають, уживаючи, звичайно, для цього дрібну сітку. Не слід саджати в один ящик занадто багато сортів, а також недобре робити посадку надто густої. Звичайно, густота посадки повинна залежати від майбутньої величини рослин; у середньому на кожні 70 см довжини ящика зовсім досить 10- 12 саджанців. Якщо ящики стоять вільно, так що рослини можуть звішуватись через край, то посадка допускається трохи більш густа. Навпроти, якщо ящики прилягають до балконних поруч або ґрат, причому звичайно в них бувають посаджені кучеряві рослини, то для літників або інших подібних їм квітучих рослин залишається лише незначне місце.

Привожу тут список рослин, які я вважаю кращими для балконних ящиків: агератум (Ageratum), переважно низькі (карликові) сорти із блакитними й білими квітами; айстри (Gallistephus [Aster] chinensis), яких у продажі є безліч махрових сортів, а останнім часом з'явилися також і чарівні прості сорти; їх варто сіяти пізно, наприклад, у травні, щоб вони не цвіли занадто рано; лобелії (Lobelia Erinus), що утворять миловидні кустики, покриті численними блакитними й білими квітами; літні левкої (Matthiola annua, Cheiranthus annuus) у численних сортах і відтінках; мимулюс або губастик (Mimulus hybridus); петунії (Petunia hybrida), особливо сорти з великими торочкуватими квітами; флокси (Phlox Drummondi), що цвітуть самими яскравими квітами; вербени (Verbena hybrida), вдячно квітучі рослини з парасольками синіх, лілових, червоних, рожевих, білих і строкатих квітів; циніі (Zinnia hybrida), переважно махрові сорти, і ін.

Літники ростуть добре тільки на сонячному балконі. Якщо їх притім посадити в живильну землю, рівномірно поливати й давати влітку частіше рідке добриво, то вони віддячать за це розкішним і невтомним цвітінням. Догляд за ними вкрай простий: бур'янисту траву в міру появи висапують, у жаркі дні рослини по вечорах обприскують, що падають екземпляри підв'язують до паличок, а листи, що зіпсувалися, і відцвілі квіти видаляють. Літники цвітуть при цих умовах настільки ж вдячно, як фуксії, пеларгонії й бегонії, і тільки перший сильний мороз припиняє появу нових квітів і губить рослини. Тоді ящики очищають, висушують і зберігають узимку в сухому місці; якщо буде потреба перед настанням весни ящики виправляють і вистругують заново, а в травні знову засаджують знову виведеними рослинами.