Кордилини й драцени утворюють два роди із сімейства агавові. Стосовні сюди рослини розводять у садових закладах під загальною родовою назвою Dracaena, деякі ж види - за назвою Aletris. Головне розходження між Cordyline й Dracaena, полягає в тому, що в рослин, що належать до першого з названих родів, виростовують кореневища або підземні паростки з кінцевою брунькою, що можуть дати початок новим пагонам, тоді як в Dracaena ніколи таких кореневищ не утворить.

Крім того, корінь кордилин білий, а драцен - жовтий. Нарешті, листи в кордилин перистонервові, тобто бічні нерви відходять під кутом від середнього, причому останній опукло видається, тоді як у драцен середній нерв не видається, а інші майже паралельні між собою й сходяться до обох кінців листа. Є й ще розходження, а саме: у пристрої плідника, але, щоб його помітити, потрібно, по-перше, щоб рослини цвіли, а по-друге, знати тонкості ботаніки. По зовнішньому виду представники обох родів мало відрізняються друг від друга; догляд за ними також майже однаковий, і тому їм звичайно присвячують одну загальну главу.

Ці стрункі, гарні, часто дивно пофарбовані й розписані листяні рослини становлять досить значний предмет торгівлі; їх розводять ледве не у всіх садових закладах. Багато хто з непосвячених приймають їх за пальми, з якими вони тим часом не мають нічого спільного. Дрібні квіти кордилин і драцен розташовані в більших мітелках; вони досить гарні, але з'являються тільки в екземплярів, кілька років не пересаджених або що утримуються занадто сухо або в занадто тісному посуді, і взагалі терплять недолік у харчуванні.

Частина стосовних до розглянутих нами родам рослин належить до числа витривалих декоративних порід, які можна використовувати влітку для прикраси саду й балкона, а взимку утримувати в прохолодній кімнаті. Витривалістю відрізняються переважно види із зеленими листами. Всі пестро листні види й різновиди - рослини винятково кімнатної, потребуючої найпильнішої уваги й догляду. Ці більш чутливі сорти всього краще залишати й на літо в кімнатах, причому тримати їх на світлому місці, але із захистом від палючого сонця; узимку вони вимагають температури наших житлових кімнат. Сама важка частина культури кордилин і драцен - догляд за ними взимку; особливою же чутливістю в зимовий час відрізняються пестролистні сорти кордилин. Їх варто утримувати в цей період як можна сухіше, тобто щоб земля була постійно скоріше суха, чим волога; при недотриманні цієї умови корінь і підземних стовбурів (кореневища) піддаються гниттю, що спричиняє загибель рослин. Взагалі в кордилин бувають тільки однолітні коріння, які відмирають до весни, але одночасно із цим з кореневищ виростають нові білі коріння, що незабаром пронизують весь земляний ком . От це-той період, під час якого відбуваються описані різкі зміни, і є самий критичний, коли необхідна особлива уважність при поливанні. У драцен корінь багаторічний, і тому вони утримуються взимку не так сухо.

Навесні, однак, не занадто ранньої, наступає сприятливий час для пересадження кордилин і драцен. Більш молоді екземпляри, що сидять у горщиках, пересаджують щорічно, старі ж діжкові рослини раз в 2-4 роки. При пересадженні новий посуд беруть лише небагато крупніше старої, щоб між стінками нового горщика й вставленим у нього грудкою не залишалося занадто великого проміжку. Вийнявши пересаджувану рослину з горщика, розпушують ком й відрізають хворий корінь, намагаючись при цьому не зашкодити здорові. Поки молодий корінь не доросте до стінок горщика, поливання роблять саме помірне. Старі непересаджені екземпляри можуть одержувати влітку слабке рідке добриво. У теплі дні листи обприскують ранком і до вечора; періодично їх варто мити, щоб вони були постійно чисті й щоб не заводилися шкідливі комахи. Саме описувані нами рослини особливо часто страждають від маленьких, але небезпечних ворогів - трипса й червоного павучка; при мало-мальськи недбалому поводженні до обприскування й миття, напад цих шкідників, при сухості кімнатного повітря, стає неминучим.

У садових закладах кордилини й драцени розмножують різними способами. Деякі види вирощують із насінь, але всього частіше практикується розмноження штучним шляхом - черешками.

У призначеного для розмноження екземпляра спершу віднімають всю крону й саджають її як черешок. Вона швидко дає цілком розвинену й гарну рослину. Ще не цілком задерев'янілу частину стовбура, що залишився, ріжуть на шматки, довжиною від 6 до 14 см; у кордилин на такі ж шматки можна розрізати кореневища. Присипавши поверхню зрізів товченим деревним вугіллям, ці відрізки укладають у трохи похилому положенні в плошки, наповнені пухкою землею або роздрібненим торфом, і ставлять у теплий парник або розводочну тепличку. Незабаром із цих шматків стовбура розвиваються молоді паростки, які відрізають, намагаючись зберегти при них кілька корінців, і саджають поодинці в маленькі горщики, знову присипавши порізи вугільним порошком. У кімнатах описаний спосіб розмноження кордилин і драцен рідко вдається, тому що тут важко забезпечити належну рівномірну теплоту. В оголившихся знизу й екземплярів цих рослин, що втратили красу, що мають ще досить гарну крону, останню відводять способом, описаним раніше. Цей спосіб добре вдається й у кімнатах, причому результатом є прекрасні молоді рослини. Деякі з кордилин, як тільки що було сказано, являють собою досить витривалі декоративні рослини. До них належать: Cordyline indivisa (нероздільна кордилина), що має багато різновидів, і С. australis (південна кордилина), обидві з Нової Зеландії. Листи в них численною, сидячою, яскраво-зелені, довжиною до 1 м, а шириною впершої 5, а в другої до 10 см. Потім досить витривалі й придатні для кімнат наступні зеленолистні види: С. congesta (скупчена кордилина), називана також С. stricta (пряма кордилина), родом із тропічної Америки, з листами до 2,5 см завширшки, і С. rubra (червона кордилина), з Нової Голландії, з трохи більш широкими листами, що мають по зеленому тлу легкий червонуватий наліт. Обидва ці види відомі давно.

Зустрічаються в кімнатах дуже часто.

С. violascens (фіолетова кордилина) і С. Murchisoniae (кордилина г-жи Мерчисон) також дуже гарні й витривалі види. З більш нових кордилин із зеленими листами можна рекомендувати С. Bruanti і С. Danelli.

У багатьох садових закладах містять велику кількість чудових гарних червоно-, біло- і жовто-строкатих кордилин, які в культурі набагато примхливіше зелених; особливо в кімнатах, узимку, вони виявляються вкрай чутливими. Проте при дуже турботливому догляді деякі із цих строкатих кордилин й у кімнатах виростають у дуже гарні екземпляри. Більшість із них не самостійні види, а різновиду С. terminalis (макушечна кордилина), з островів Тихого океану, що володіє черешчатими бронзово-зеленими або темно-кривавими листами. Найбільш витривалі із цих різновидів наступні: С. Cooperi; листи широкі, бронзові, з кармінними смужками. С. Casanovae; листи широкі, із хвилястими краями, бронзові з фіолетовим. С. Joungi; листи досить широкі, темно-червоно-коричневі. С. Baptisti; листи досить широкі, бронзово-зелені з яскраво-вишневою облямівкою. Число різновидів С. terminalis досить велике.

Серед драцен є також кілька витривалих і гарних видів, до числа яких відносяться й знамените Драконове дерево (Dracaena Draco), родом з Канарських островів. Гумбольдт описав екземпляр цієї рослини, баченої їм на острові Тенерифі, зі стовбуром близько 15 м висотою й більше 3,5 м у поперечнику. Судячи з відносної повільності росту, цьому екземпляру повинне бути багато сотень років. D. Draco досить витривала, але не дуже гарна й тому культивується рідко. Навпроти, надзвичайно гарна й поширена в культурі Dracaena (Aletris) fragrans (запашна драцена, душ.алетрис), родом із тропічної Африки, що виростає в кімнатах більше 2 м висотою, покрита знизу доверху прекрасними блискучо-темно-зеленими, по краю хвилястими, довгасто-ланцетоподібними листами, шириною до 10 см і довжиною більше 70 см. Ще гарніше її строкаті різновиди, також досить добре зростаючі в кімнатах, а саме: D. Lindeni, (драцена Линдена), із широкими жовтими смугами по краях листів, і D. Massangeana, з жовтою смугою, що йде посередині листа, уздовж середнього нерва. Дуже гарні також D. Rothiana із зеленими й D. marginata (облямована драцена) з вузькими жовто-зеленими красно-окаймленними листами. Потім згадаємо про декілька видів, не настільки гарних, як тільки що описані, але надзвичайно зручних через свою витривалість, а саме: D. arborea (деревоподібна драцена), D. ensifolia (драцена з мечоподібними листами), D. Kochiana (драцена Коха), D. concinna (ошатна драцена) і ін. Дуже витончений новий пестролистний вид, не дуже давно уведений у Європу, являє собою зображена на нашому малюнку D. Sanderiana (драцена Зандера); цей вид саджають звичайно по кілька екземплярів в один горщик, тому що одиночний екземпляр здається занадто бідним і недостатньо декоративним.