Як часто нам доводиться з болем спостерігати загибель улюблених хризантем, чудових азалій і калатей, коли вони попадають із тепличних умов у звичайні квартири й офіси. Втомившись від такого сумного видовища, ми хочемо придбати дійсно стійку й невибагливу рослину, що могла б жити й у тіні, і на сонце, і при нестачі поливу, і в маленькому горщику, і в поганому ґрунті. І при всьому при цьому залишалася б декоративною і привабливою. Отож, така рослина є!

У Західній Європі її нерідко можна побачити на столиках ресторанів, у вітринах магазинів й у холах клубів. Глянсові темно-зелені листи, що складаються з товстого черешка й загострених на кінцях овальних листочків, дружною купкою спрямовуються нагору, всім своїм видом виявляючи незвичайну життєву силу. На перший погляд може здатися, що перед вами штучнаквітка, утвір із пластику. Але ця жива рослина з дивною назвою – Заміокулькас  заміелистний (Zamioculcas zamiefolia).

Ім'я, звичайно, складне для запам'ятовування, і тому багато з людей, не мудруючи лукаво, називають його просто замією. Однак дійсна замія (Zamia) - це представник сімейства саговникових (Cycadaceae), тобто родич сосен й інших голосеменних рослин, але схожий на екзотичну пальмочкуз дуже твердими листами й шишкоподібним стеблом. Рослина безумовно цікава, зрідка зустрічається в продажі.

Властиво Заміокулькас відносяться до сім. ароїдні, родич усім відомих калл, монстер, диффенбахій і філодендронів. Але, на відміну від них, це суккулент. Батьківщина заміокулькаса - приокеанічні райони Танзанії (Східна Африка), зокрема, відомий співвітчизникам по дитячих добутках далекий острів Занзибар. Саме тут, на скелястих обривах, серед туманів і бризів морських хвиль, під жарким екваторіальним сонцем виростають смарагдово-зелені кущі заміокулькаса. У культурі масове поширення рослини почалося порівняно недавно, але з кожним роком ростуть темпи його продажів й у Європі, і в Україні.

Заміокулькас легко розмножується листовими черешками, у чому неважко переконатися навіть непрофесіоналові. Але у висоту росте дуже повільно. Поливати його треба дуже рідко - не частіше одного разу в тиждень, інакше бульби можуть загнити. Необхідно також вчасно пересаджувати рослину в горщики більшого діаметра, оскільки бульба досить швидко збільшується в розмірах. Заміокулькас може миритися практично з повною відсутністю природного світла й рости вдалині від вікон. Але непогано почуває себе й на сонці.

Цікаво, що іноді дорослі рослини заміокулькаса цвітуть, дуже дивуючи своїх хазяїв. Суцвіття, схожі на квітки калл, мають покривало ніжно-салатового кольору. Квітка тримається на рослині біля двох тижнів.

Рослина це - для тих, хто не може приділяти багато часу озелененню приміщень і шукає щось невибагливе й симпатичне.