Введення в культуру рододендронів почато приблизно наприкінці вісімнадцятого - початку дев'ятнадцятого століття в Англії. Першими видами рододедронів, які почали вирощувати в культурі були Rh. carolinianum, Rh. maximum й Rh. ponticum. Разом з Rh. caucasicum й Rh. carolinianum, які були завезені в 1803 й 1823 роках, вони склали основу для проведення роботи з окультурення диких видів рододендронів і селекційної роботи з ними. В 1825 році в розпорядження садівників надійшов дуже декоративний й яскравий гібрид першого покоління із червоним фарбуванням квіток, отриманий на основі виду Rh. arboreum.Але в культурі вирощувалися не тільки крупноквіткові, вічнозелені дикоростучі види, але й листопадні, тобто азалії. Збільшення числа їхніх видів у культурі з'явилося поштовхом до прояву інтересу по збиранню колекції й залученню їх до селекційної роботи. У результаті до 1850 року в продажі було вже близько 500 гібридів азалії понтійської.

Після 1900 року були притягнуті невідомі доти дикі види з Китаю, Тибету, Гімалаїв, Японії й Америки. Число перших сортів і гібридів, які вирощувалися в Європі в 19-м столітті, перевершувало кількість диких видів у десятки разів.

У Росії в садах першим почали вирощувати рододендрон даурский. На початку XIX століття в Никитском, Санкт-Петербургском і Тифлисском ботанічних садах з'явилися перші іноземні види. Робота із введення цих рослин у культуру в Росії проводилася в основному вченими-садівниками Е.Регелем, В.Кессельрингом, П.Золотарьовим, Е.Вольфом.

Протягом більш ніж 150 років селекційної роботи отримано близько 12000 різних сортів рододендронів й азалій і число їх продовжує збільшуватися. Сьогодні рододендрони й азалії, поряд із трояндами, без сумніву належать до найбільш популярних декоративних рослин.

Опис

Азалія індійська - Azalea indica L. (сем. вересковие). Батьківщина - Японія, Китай. Вічнозелений чагарник висотою від 40-50 до 150 см із дрібними темно-зеленими опушеними листами, простими або махровими квітками різного фарбування: від білої до темно-фіолетової. Різні сорти азалій цвітуть із листопада по квітень протягом 40-60 днів. В азалії індійської відомо кілька сортів: ЕрикаСандер – листи темно-зелені, опушені. Цвіте з листопада по березень.

Розкриті яскраво-рожеві квітки схожі на квітки густо махрової мальви. Діаметр квіток 7-8 см. Розмножують черешками й щепленням. Ери - рослина пухка, висока; листи темно-зелені, опушені. Цвіте з листопада по березень. Квітки великі, 7-8,4 см у діаметрі, рожеві із цяточками. Розмножується черешками. Проспер Ван дерДель - ранній. Рослина висока, рідкоопушена; листи темно-зелені, великі, ланцетні, мають сірувато-сизий тон. Цвіте з листопада по березень. Квітки махрові, малиново-червоні, у середині пелюстки темніше, діаметр квіток 7-7,9 см. Сніжинка - середньоранній. Рослина невисока. Цвіте з лютого по квітень. Квітки білі, 4-5 см у діаметрі, розташовані по 3-5 штук на кінцях пагонів.

Догляд

Температура:

Азалії вимагають узимку прохолодного світлого приміщення, а влітку — відкритого повітря. Азалії не переносять високої температури й сухого повітря. Квітучі азалії можна взимку вирощувати при холодному й при теплому змісті. Перший спосіб — зміст азалій узимку в холодному приміщенні при температурі 5...6 °З, зі збільшенням тривалості дня — при 12...15 °C.

Полив:

Що оправилися після пересадження рослини регулярно й рясно поливають так, щоб вода з'являлася в піддоннику. До осені полив зменшують, і рослину ставлять у прохолодне місце (15 °С). При помірному поливі й звичайному догляді вони зацвітають узимку (грудень - березень). У квітучих азалій треба ґрунт покривати снігом замість поливу. Це продовжує цвітіння, тобто стримує розвиток листових бруньок, рослина не рушає в ріст і не скидає квітки. Рослина необхідно по ранках рясно поливати й регулярно обприскувати.

Підгодівля:

Із квітня по липень рослину підгодовують кожні 10-14 днів фізіологічно кислими, не утримуючого хлору, добривами (сульфат амонію, аміачна селітра, суперфосфат, сульфіт калію).

Освітлення:

Від сонячних променів необхідно притінення. З настанням тепла азалії виносять на балкон, веранду, у сад на розсіяне світло. Навесні азалії ставлять на сонячному вікні, притінюючи від прямих сонячних променів ґрунт у горщику.

Ґрунт:

Після цвітіння перед початком росту їх пересаджують у суміш із хвойної землі, верхівкового торфу й річкового піску (1:1:1/6).

Вологість:

Азалію влітку необхідно регулярно обприскувати. З початком опалювального сезону в сонячні дні обприскування відновляють.

Розмноження:

Розмноження азалій у кімнатних умовах представляє більші труднощі. Черешки, зрізані в лютому-липні з 4-6-місячних нездеревілих пагонів довжиною 4-6 см, укореняють у хвойній землі, торфі або в суміші хвойної землі, торфу й піску. Заглиблюють їх на глибину 2-3 см і утримують при 25...30 °С и 80% вологості повітря. Укорінення триває 1,5-2 місяця.

Особливі труднощі

Зморщені листи.

Причина: найбільш імовірна причина сморщування й обпадання листів - недостатній полив. Можна кілька разів у тиждень занурювати горщик у ємність із водою до повного насичення. Іншими можливими причинами можуть бути низька вологість повітря (помістіть горщик у вологий торф), занадто висока температура повітря або занадто яскраве сонце.

Короткий період цвітіння

Причина: звичайний винуватець - тепле сухе повітря. Помістіть горщик якнайдалі від батарей центрального опалення й щодня обприскуйте листи. Причиною передчасного закінчення цвітіння можуть бути також занадто яскраве сонячне світло й недостатній полив.

Пожовтіння листів

Причина: глиниста земля або глина у воді. Використайте для поливу м'яку воду.